Кухня - це хобі, щоденний обов'язок чи пристрасть усього життя? Голосуйте.

Я ходила в гості до Насті. Було смачно і душевно.
Настя готувала прекрасну грибну бручетту, лаваш з сиром сулугуні та дуже смачний пиріг з персиками. Я фотографувала, і ми трохи поговорили на різні кухонні теми.

Настя студентка, але кухня для неї вже зараз більше ніж хобі. Ця тема для мене дуже цікава і зараз поясню чому.



Але трохи передісторії :)
Нещодавно я прочитала книжку Кена Робінсона "Як знайти своє призначення і змінити все." Основну ідею книги вдало передає вислів Конфуція "Вибери собі роботу до душі, і тобі не доведеться працювати жодного дня".

Перше про що я подумала, що зі всіх людей яких я знаю, найперше Настя підходить під цю характеристику: вона чітко знає, що хоче куховарити професійно; вона вже кілька років практикує, вдосконалюється; вона сама себе мотивує, постійно хоче досягнути чогось більшого.
Також дуже важливим є те, що її сім'я підтримує її вибір і дозволяє їй розвиватися; не висміює, не переконує у непрестижності професії кухаря (дуже часто я чую зневажливі відгуки про працівників кухні, мовляв це "весь день біля плити стояти, кому то треба, ліпше йти на менеджера").

Більшість людей не можуть поєднати одержання прибутку і улюблену справу, тому що не знають чим вони хочуть по справжньому займатися, до того ж на вибір людини накладаються всілякі внутрішні страхи. І виходить так, що людина здобуває професію, яка їй не цікава, потім ходить на роботу, яка їй не цікава, відчуває незадоволення, бажання все змінити. Особисто я належу до більшості, але пізно це зрозуміла.
Щодо Насті, то їй ще нема і 20 років, але її мета вже сформована, цілі розписані, плани стосовно професійного навчання складені. Чого і вам бажаю :)

Але все таки, кухня - це хобі, щоденний обов'язок чи пристрасть усього життя? Висловіть свою думку у голосуванні.