Як ми допомагали садити картоплю в селі

Давно хотіла написати цей пост, але все ніяк часу не знаходила. А може просто не знала як його почати...

Я думаю цей пост буде цікаво почитати і переглянути людям, які вже не живуть в Україні, не збираються сюди повертатися, але вони пам'ятають як це було, як вони садили картоплю в українському селі, а потім збирали урожай.



В голові крутиться дуже багато думок: і про нашу екологічну ситуацію; і про те, які продукти у нас на столі; і про якість нашого життя; про недбале відношення до природи; про занепад українського села... а може і не занепад... в селі люди не дуже мають час читати газети, дивитися телевізор, а потім обдумувати всі ці погані новини. Життя в селі циклічне. Так було завжди і так буде, допоки є село. Настала весна, потепліло і в селі садять картоплю. Цикл почався!

Отже, 16 квітня ми їздили в село до мого дядька і допомагали йому садити картоплю.

У цьому селі садять картоплю за кіньми. Починають орати город з середини і так поступово йдуть від центру до країв. Коні розорали борозну, люди кинули картоплю, потім коні загорнули землею і знову новий рядок. Наш Богдан теж активно садив картоплю, допомагав насипати її з мішка у відро, мав роботу цілий день.

Для збільшення фото просто клацніть по ньому.

Наступного ранку було важко встати з ліжка :) Але ранкова кава робить диво, особливо у поєднанні зі смачним тортом з чорносливом.